Соціально-медійна активність президента України у висвітленні російсько-української війни
DOI:
https://doi.org/10.31558/2519-2949.2022.4.8Ключові слова:
соціальні медіа; Президент України; російсько-українська війна; соціальні мережі; цифрові платформи; інформаційна війнаАнотація
У статті подані результати дослідження активності Президента України В. Зеленського у соціальних медіа та її дієвості і значущості для переваги над ворогом у інформаційно-комунікаційному просторі. Аналізуються різні визначення поняття «соціальні медіа», що дозволяє виділити квінтесенцію більшості з них: соціальні медіа – це синергія інтернет-інструментарію та мас-медіа. Обґрунтовується думка про те, що новітні цифрові інформаційно-комунікаційні засоби (соціальні мережі, блоги, мікроблоги, цифрові платформи тощо) здійснили медіа революцію, змінивши модель суспільної комунікації з вертикальної на горизонтальну й перетворивши пересічного громадянина з пасивного споживача інформації на активного комунікатора та творця інформаційного контенту. Вивчається комунікативна практика Президента України, насамперед, у таких соціальних медіа, як TikTok та Twitter. Виділяються три провідні елементи, які сприяють ефективності стилю спілкування В. Зеленського у соціальних медіа, а саме – правдивість, зв’язок із аудиторією та негайність. Окрім того, виявляються ключові наративи президента України, націлені на внутрішню аудиторію країни й міжнародну спільноту. Обстоюється думка про те, що активна позиція лідера України у соціальних медіа є прикладом, що заохочує до висвітлення російсько-української війни у соціальних медіа іншими політиками, публічними особами, інфлюенсерами тощо. Також частково наводяться дані звіту про цифрові новини Інституту вивчення журналістики «Reuters», які доводять, що у західних країнах (Бразилія, Великобританія, Німеччина, Польща, США) соціальні медіа посідають друге місце після телебачення (з незначним розривом) у отриманні їхніми громадянами інформації щодо перебігу російсько-української війни, що свідчить про довіру до цього інформаційно-комунікаційного каналу.
Посилання
Айзексон В. Інноватори. Як група хакерів, геніїв та гіків здійснила цифрову революцію / пер. з англ. Д. Голомозда. Київ : Наш формат, 2017. 488 с.
Вахула Б. Соціальні інтернет-мережі, їхні функції та роль у формуванні громадянського суспільства. Вісник Львівського університету. Серія соціологічна. 2012. №. 6. С. 311–319.
Григорова З. Нові медіа, соціальні медіа, соціальні мережі – ієрархія інформаційного простору. Технологія і техніка друкарства: збірник наукових праць, 2017. № 3. С. 93–100.
Коноплицький С. М. Соціальні аспекти комунікації в мережі Інтернет: феноменологічний аналіз : дис. … канд. соц. наук : 22.00.01. Київ, НАН України, Інститут соціології, 2006. 154 c.
Почепцов Г. Социальные медиа как дружеские сети и как опасные ловушки Хвиля : веб-сайт. URL: https://hvylya.net/analytics/society/sotsialnyie-media-kak-druzheskie-seti-i-kak-opasnyie-lovushki.html. (дата звернення: 22.09.2022).
Самуляк О. В. Проблеми ідентифікації інтернет-ЗМК. Наукові записки Інституту журналістики. 2012. Т. 47. С. 82–84.
Шульга М. Система соціальних медіа у процесі інтеграції у маркетингові комунікації. Науковий блог. URL: http://naub. org. ua. (дата звернення: 28.09.2022).
Як аудиторія сприймає висвітлення у медіа новин про війну в Україні? – Нове дослідження Інституту вивчення журналістики «Reuters». веб-сайт. URL: https://www.nrada.gov.ua/yak-audytoriya-spryjmaye-vysvitlennya-u-media-novyn-pro-vijnu-v-ukrayini-nove-doslidzhennya-instytutu-vyvchennya-zhurnalistyky-reuters/. (дата звернення: 25.09.2022).
Kaplan A., Haenlein M. Users of the world, unite! The challenges and opportunities of Social Media. Business Horizons, 2010. Vol. 53 (1). P. 59-68.
Kietzmann J. H. Social media? Get serious! Understanding the functional building blocks of social media / J. H. Kietzmann, K. Hermens et all. Business Horizons. 2011. № 54 (3). Р. 241-251.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).